Віце-прем`єр-міністр України

У лютому 2014 року Володимиру Гройсману – 35, і він входить до складу першого після Революції Гідності Уряду в якості віце-прем’єр-міністра. Його сфера відповідальності – найскладніша: від ЖКГ і регіонального розвитку до удосконалення територіального устрою та управління державною службою, в тому числі в контексті запуску електронного урядування. Згодом до цих напрямків додадуть координацію допомоги Донбасу, роботу в енергетичному антикризовому штабі та розслідування катастрофи МН17.

А поки – в лютому-березні 2014 року – Гройсман є в авангарді однієї з найнеобхідніших для України реформ – реформи децентралізації влади. Цінність своєї ідеї зміцнення регіонів, надання місцевій владі повноважень та фінансових ресурсів він доводить на численних брифінгах і зустрічах. Він збирає невелике, але потужне коло експертів, з якими буквально за місяць формує концептуальний план дій.

Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні Уряд схвалює 1 квітня 2014 року. Відтоді формується цілий пакет законопроектів про добровільне об’єднання громад, співробітництво територіальних громад, засади державної регіональної політики, зміни до Податкового та Бюджетних кодексів тощо.

«Я прагнув передати повноваження з центру місцевій владі, щоб громади були самодостатніми і здатними самі вирішувати свої проблеми. На місцях вирує життя – не в кабінетах міністрів, не в залі Парламенту. Децентралізація – це ключова реформа в Україні і справа мого професійного життя», – говорив тоді Володимир Гройсман.

Одночасно він формує Стратегію регіонального розвитку і запускає Державний фонд регіонального розвитку, який стає потужним інструментом підтримки регіональних проектів. Гроші ДФРР направляються на конкретні проекти – від будівництва спортивних комплексів на селі до закупівлі обладнання для лікарень. Причому проекти відбирають на конкурсній основі.

В цей період значних змін зазнає галузь будівництва. Гройсман домігся суттєвого спрощення дозвільно-погоджувальних процедур, передачі більшості функцій на місця і закріплення за Державною архбудінспекцією виключно функції контролю. Це сприяло викоріненню корупції в будівництві, а також посилило можливості будівельних та пов’язаних з ними підприємств. За даними Державної служби статистики, саме ці заходи сприяли постійному зростанню будівництва в Україні в 2014 та подальші роки. Сьогодні обсяг будівництва обчислюється десятками мільярдів гривень по всій країні.

Суттєвим поштовхом для інвесторів стало і відкриття генеральних планів розвитку територій. До 2014 року цих документів або не було зовсім, або виключно «для своїх». Ще одну корупційну схему було зламано.

У червні 2014 року Гройсману доручають підготовку до опалювального сезону 2014-2015 років. Завдання ускладнювалося не тільки фактом активної фази війни на Донбасі і втратою вугільних шахт, які через бойові дії опинилися на непідконтрольній території. Віце-прем’єр Гройсман пропонує створити Енергетичний антикризовий штаб – колегіальний центр напрацювання і ухвалення рішень. Він координує роботу штабу. Ціною нестандартних і вчасно ухвалених ініціатив Україна відносно спокійно пережила зиму 2014-2015 років. Тоді ж в Уряді активно заговорили про необхідність енергомодернізації господарства та заощадження енергоресурсів.

У липні 2014 року саме Гройсман стає куратором розслідування катастрофи рейсу МН17 від Уряду України. З перших годин він будує роботу так, аби максимально – наскільки було можливо в обставинах війни – дати доступ і до місця трагедії, і до документації. Експерти одразу відкидають версію «про збіг обставин» і кваліфікують катастрофу як терористичний акт. Окрему увагу Гройсман приділяє родичам загиблих: у стислі терміни тіла пасажирів рейсу було ідентифіковано та доправлено до місць поховання.

У цей час українська армія відвойовує частину окупованої бойовиками території, але повернення до мирного життя вимагає всебічної підтримки. Гройсман береться її організувати – шляхом прямих перемовин з групою Світового банку та урядами країн-партнерів. Підписано одразу кілька угод, започатковано кілька грантових проектів для відновлення та розвитку інфраструктури українського Донбасу. Уряди країн ЄС активно долучаються до такої співпраці і виділяють кошти на умовах безоплатної допомоги.